Народився 9/10 липня 1856 року в місті Сміляні, Хорватія. Помер 7 січня 1943 року в Нью-Йорку. Сербо-американський винахідник і учений, який відкрив електромагнітне поле – основу більшості сучасних приладів тих, що працюють на змінному струмі. Він емігрував в США в 1884 році і продав свій патент на генератори, трансформатори і мотори змінного струму Джорджу Уєстінгхаузу в 1885 році. У 1891 році він винайшов трансформатор Тесли – індукційну котушку, яка широко використовується в радіотехнологіях.

Тесла був з сім'ї сербського походження. Його батько був православним священиком, а його мати, хоч і не мала освіти, але було дуже розумною жінкою. Мрійник творчої натури – таким виріс Тесла, а окрім цього був також дуже зібраним і прагнув до точності і безпомилковості.

                У Технічному університеті міста Грац в Австрії, а також в Празькому університеті Тесла вивчав інженерне мистецтво. У Грацському університеті він вперше познайомився з генератором Грама, який працював  як генератор, а при реверсі – працював як електричний мотор. І Тесла почав думати, яким чином можна використовувати змінний струм. Пізніше, в Будапешті, він змалював принцип дії електромагнітного поля і розробив схему асинхронного електродвигуна, який став першим кроком на шляху успішного використання змінного струму. У 1882 році Тесла влаштувався на роботу в Парижі в Continental Edison Company, і в 1883 році, у відрядженні, в Страсбурзі він створив у позаробочий час свій перший асинхронний електродвигун. З чотирма центами в кишені, з декількома власними поемами і деякими нарисами літального апарату Тесла в 1884 році прибув до Нью-Йорка. Спочатку він влаштувався на роботу до Томаса Едісона, але погляди і методи двох винахідників були діаметрально протилежні і розрив був неминучий.

                У травні 1885 року, Джордж Уєстінгхауз, глава Westinghouse Electric Company купив патенти Тесли на багатофазну систему змінного току, генератори, трансформатори і електродвигуни. Транзакція вибухнула в напружене енергетичне протистояння між Едісоновськіми системами прямого струму і системами змінного струму Тесли-Уєстінгхауза, і останні в результаті перемогли.

Незабаром Тесла заснував свою власну лабораторію, в якій його винахідницький розум міг розвернутися на повну силу. Він експериментував з рентгенограмами, схожими до тих, що були пізніше використані Вільгельмом Рентгеном коли в 1895 році він відкрив Х-промені або рентгенівське випромінювання. Тесла провів незліченну кількість експериментів над вугільними лампами розжарювання, електричним резонансом і з різними видами освітлення.

У своїй лабораторії Тесла проводив виставки, на яких він включав лампи, не використовуючи електричні дроти, а струм тік через його тіло, спростовувавши тим самим всі страхи щодо змінного струму. Його часто запрошували почитати лекції, як в Америці, так і за кордоном. Трансформатор Тесли, який він винайшов в 1891 році і до цього дня широко використовується в радіо- і телеапаратурі, а також в інших електроприладах. Цього року Тесла одержав громадянство Сполучених Штатів Америки.

Уєстінгхауз використовував систему Тесли на Всесвітній Американській виставці в Чікаго в 1893 році. Його успіх був вирішальним в отриманні контракту на установку першого генератора на Ніагарському водоспаді, який носив ім'я Тесли і створений по його ж патентах, а 1896 року почав забезпечувати електрикою місто Буффало.

У 1989 Тесла оголосив про свій винахід – телеавтоматичний човен, керований дистанційно. Коли йому не повірили, Тесла довів свої заяви на практиці перед натовпом, що зібрався, в Медісон Сквер Гарден.

У Колорадо Спрінгс Тесла перебував з травня 1899 року по 1900, де, як він стверджував, зробив найважливіше відкриття – земних стаціонарних хвиль. Таким чином, Земля може бути в ролі провідника і таким же чуйним, як і камертон на електричні вібрації певної частоти. Він також запалив 200 лампочок без використання дротів на відстані 25 миль (40 кілометрів), а також створив штучну блискавку довжиною в 135 футів (41 метр). У один час він був упевнений, що одержує в своїй лабораторії сигнали з іншої планети, але ці заяви були висміяні в деяких наукових виданнях.

Повернувшись в 1900 році до Нью-Йорка, Тесла почав створювати на Лонг Айленді всесвітню бездротову башту, одержавши фінансування від американського фінансиста Пьерпонта Моргана у розмірі 150 000 доларів. Як запорука Тесла віддав Моргану 51 відсоток своїх патентних прав на винаходи по телефону і телеграфу. Тесла припускав забезпечити весь світ зв'язком, з можливістю пересилати картинки, повідомлення, грозові попередження, інформацію про ринок цінних паперів і т.п. Але із-за фінансової паніки, утруднень з персоналом, а також припинення фінансування Морганом проект довелося закрити. Це була найбільша поразка Тесли.

Тепер Тесла почав працювати над турбінами і іншими своїми проектами. Із-за браку фінансування багато його ідей так і не були втілені в життя, які все ще розбурхують розум сьогоднішніх учених. У 1915 році Тесла був сильно засмучений, коли дізнався, що інформація про те, що він і Едісон повинні були стати лауреатами Нобелівської премії, виявилася помилковою. Тесла став лауреатом медалі імені Едісона в 1917 році – найвища честь, якою удостоював Американський інститут інженерів-електриків.

У Тесли було дуже небагато близьких друзів. Серед них були відомі письменники Роберт Андервуд Джонсон, Марк Твен і Френсіс Моріон Кроуфорд. Тесла був украй непрактичний і ексцентричний, не розбирався у фінансових питаннях. Але у нього був дар інтуїтивно відчувати наукові секрети і уміння направляти свій винахідницький розум, щоб підтверджувати свої гіпотези. Тесла був просто божим даром для журналістів, які шукали сенсацій, але і головним болем для редакторів, які не знали, на скільки серйозними були його футуристичні прогнози. Їдка критика тільки посилилася, коли стала відома інформація щодо його комунікації з іншими планетами, а також його заява про те, що він може розламати Землю як яблуко або що він винайшов смертельне випромінювання яке може знищити 10 000 літаків на відстані в 250 миль (400 кілометрів).

Після смерті Тесли опікун майна іноземців вилучив майно Тесли, серед якого були його документи, дипломи і інші нагороди, листи, а також лабораторні замітки. Згодом все це успадкував племінник Тесли Савва Косьяновіч, а пізніше вони стали експонатами в музеї Довбай в Бєлграді. На похорони в собор Святого Джона в Нью-Йорку прийшли сотні людей, щоб попрощатися з Теслою, а нескінченний потік скорботних листів жалкував про відхід генія. Три лауреати Нобелівської премії віддали належне «одному з видатних умів людства, який проклав шлях для багатьох технологічних розробок сучасності».

Бібліографія:

Inez Hunt and Wanetta W. Draper, Lightning in His Hand: The Life Story of Nikola Tesla (1964), is a complete, authoritative, nontechnical biography. Nikola Tesla Museum, Nikola Tesla 1856-1943: Lectures, Patents, Articles (1956), contains authentic reprints, diagrams, lectures, and considerable detailed information. Nikola Tesla, Experiments with Alternate Currents of High Potential and High Frequency (1904), furnishes Tesla's own story of his Colorado experiments.

© 1996 by Encyclopaedia Britannica, Inc.