Александер Грейам Белл народився в 1847 році.

За освітою Александер Белл не був ні інженером-електриком, ні фізиком. Він почав працювати помічником вчителя музики і ораторського мистецтва.

Пізніше він став працювати з людьми, страждаючими дефектами мови, що втратили слух. Прагнення допомогти цим людям і любов до дівчини, що оглухнула після важкої хвороби, спонукали його сконструювати прилади, за допомогою яких він міг демонструвати глухим артикуляцію звуків мови.

Він відкрив в Бостоні учбовий заклад по підготовці викладачів для глухих. У 1873 році Белл став професором фізіології органів мови  Бостонського університету.

Белл вивчив акустику, фізику людської мови. Він почав ставити досліди з апаратом, в якому мембрана передавала коливання звуків на голку. Так він наближався до ідеї телефону, за допомогою якого \"стане можливою передача різних звуків, якщо тільки вдасться викликати коливання інтенсивності електричного струму, відповідні тим коливанням в густині повітря, яку породжує даний звук\".

Через деякий час Белл несподівано міняє напрям діяльності і починає працювати над створенням телеграфу для одночасної передачі декількох текстів - \"музичного телеграфа\" (число текстів було рівне числу нот, тобто 7).

У 1876 році випадковість при роботі над телеграфом допомогла Белу відкрити явище, яке допомогло йому винайти телефон: коли помічник Бела витягував пластинку з пристрою, що передає, в приймачі Белл почув деренчання. З'ясувалося, що пластинка замикала і розмикала електричний ланцюг. Белл звернув на це явище пильну увагу.

Через декілька днів перший апарат - невелика мембрана з барабанної шкіри з сигнальним ріжком для посилення звуку - був зроблений.

Так був створений родоначальник всіх телефонних апаратів. Через декілька років, телефон перетворився на масовий засіб зв'язку.

У 1880 році Александер Белл вперше спостерігав фотоакустичний ефект - виникнення акустичних коливань в досліджуваному зразку при опромінюванні його модульованим або імпульсним світлом. Він запропонував використовувати фотоакустичний ефект для оптичного телефону, фотофону. У цьому пристрої звуки людського голосу викликали коливання рухомого люстерка, які модулювали пучок сонячного світла. Як приймач використовувався замкнутий об'єм з поглинаючим світло середовищем, в якому виникав звук (завдяки фотоакустичному ефекту), що сприймається людиною через слухову трубку.

Помер Белл в 1922 році.